Урок літератури рідного краю у 5 класі
Тема уроку: Осінь у сучасній поезії Зіньківщини
Мета: розпочати знайомство з творчістю поетів Зіньківщини, формувати почуття прекрасного, плекати любов до рідного слова.
Форма проведення: свято поезії.
Обладнання: ноутбук та проектор для перегляду презентацій, учнівські та вчительські презентації до поезій, книги презентованих авторів.
Хід уроку.
І. Мотивація навчальної діяльності.
- Сьогодні ми влаштуємо для себе маленьке поетичне свято. А в гості запросимо саму пані Осінь, стежками якої ми з вами мандруємо уже другий місяць. Давайте з’ясуємо, якою вона постає у вашій уяві, склавши асоціативне гроно «Осінь».
Протягом уроку ми будемо чути, якою бачать осінь поети нашого краю і поповнимо своє гроно. А для початку, щоб створити святковий настрій, складемо осінній букет.
ІІ. «Осінній букет».
П’ятикласники по черзі читають слова:
1. За що люблю я осінь золотаву?
Можливо, за сполохані вітри,
Чи за багрянцю ніжного заграву,
За розмаїті квітів кольори?
2. Люблю її за дивовижну таємничість,
За те, що навіть в затяжних дощах
Вловити можна тиші чарівливість,
Коли не згасла ніжність у очах…
3. Відплакав жовтень сивими дощами,
Всміхнувся на прощання і пішов,
Покривши золотими килимами
Гущавину сполоханих дібров…
4. Так поспішає осінь відлітати,
Свою чарівну вроду витрача…
Не встигла з жовтнем тихо попрощатись –
Вже листопаду зустріч признача.
5. Боїться осінь застудитися на холоді –
М’яку. Велику хустку одяга.
В багрянець барвить зеленаву молодість
І руки з врожаями простяга.
6. В траву обтрусить вже достиглі яблука,
Розсипле чорнобривці по землі…
Така дбайлива осінь господарочка,
Що їй для праці й ночі замалі.
7. Вона в саду із золота розкішного
Малює крони дивоцвітом барв.
Стоїть в хустині із багрянцю ніжного
Чаклунка-осінь між пожовклих трав.
8. Вже відцвітають квіти осінні тихо,
Сумом і болем стогне столітній дуб,
Дощ тихо дзенька, мов присипляє лихо,
Осінь гортає книгу журливих дум.
9. Осінь щороку кличе нас на розмову,
10. Їй для спочинку спробуй знайти хоч мить!..
11. Дощик співає ніжні пісні любові…
12. Осене мила, як тебе не любить?!
(Продекламувавши,учні ставлять пожовкле листя у вазу на столі).
Учитель. Ці красиві рядки належать молодій поетесі із Великої Павлівки Ганні Литовець-Гайдаш і вміщені в одну з її збірочок «Осінні акварелі» з поетичною передмовою: «Осінь…. Це вона одягає розкішні крони дерев у сукні кольору сонця, щоб золотими килимами стелитися по світу. Це осінь, чарівниця добра і краси, простягає нам повні пригорщі груш, яблук, запрошує нас у ліричний танець під музику грайливого дощу…».
А чи відчули ви голос осені і можете вже трішки поповнити наше асоціативне гроно?
ІІ. «Нові зустрічі». Осінь – не тільки пора прощань. Це ще й зустрічі: зі школою, з учителями, з осінніми дощами…. А ми сьогодні зустрінемося з творчістю сучасних поеток Зіньквщини, які оспівали цю золоторусу пору. І в цьому нам допоможуть члени шкільної літературної студії «Криниця», які підготували цікаву презентацію.
Але для початку давайте запишемо сьогоднішню дату і тему уроку «Література рідного краю. Осінь у сучасній поезії Зіньківщини».
З 2010 року у нашому районі утворилося літературно-мистецьке об’єднання «Свічадо», яке об’єднало в своїх рядах близько двох десятків самодіяльних поетів і прозаїків Зіньківщини. Серед набутків об’єднання аудіокнига «Поетичний дивосвіт Зіньківщини» та збірка поезії і прози «Вогонь сердець». З 2011 року до об’єднання додалася ще молодіжна філія, до якої ввійшли і члени нашої шкільної літературної студії «Криниця». Активним і ініціативним керівником районного літературно-мистецького об’єднання є саме Ганна Литовець-Гайдаш, з поезією якої ви вже трішки познайомились на початку уроку і продовжите знайомство далі.
Тож запишемо в зошити «Літературно-мистецьке об’єднання Зіньківщини «Свічадо». Ганна Литовець-Гайдаш, с. Велика Павлівка, с. Переліски; збірка «Осінні акварелі»; поезія «А осінь буває…»
Учні у супроводі мультимедійної презентації озвучують біографічні дані та вірші поеток:
1. Ганна Литовець-Гайдаш народилася 1985 року в селі Велика Павлівка Зіньківського району. Закінчила Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка. проживає в с. Переліски. Працює бібліотекарем Зіньківської спеціалізованої школи №1. Автор поетичних збірок «Материнська доля», «Розвиднені води», «Осінні акварелі», Щоб освятити любов’ю світ», «Полиновий трунок любові», лауреат міжнародного конкурсу «Гранослов-2003», голова літературно-мистецького об’єднання Зіньківщини «Свічадо».
А ОСІНЬ БУВАЄ…
А осінь буває такою щасливою жінкою,
Що в неї від щастя по-літньому квітне душа,
І листя летить золотою казковою сіткою,
Немов до землі пригорнутись воно поспіша…
О скільки любові в очах її диво-прозористих,
О стільки благання в заплаканих вічно дощах!
А осінь буває така по-весняному сонячна,
Як юне дівчатко, що квітне любов’ю у снах.
2. Ірина Жук народилася 1980 року в с. Дейкалівка Зіньківського району. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету. Нині живе і працює в Полтаві. Автор поетичних збірок «Сім кольорів веселки» та «Солов’їні трелі».
ОСІНЬ – КОХАНКА ПОЕТА
Пурхнула злякано птаха,
Небо тривожне в сльозах.
Літо зібралось на плаху,
Сонце сховалось в стогах.
Листя солом’яно-жовте
Ковдрою впало до ніг.
Бабине літо у жовтні,
Й перший незайманий сніг.
Осені врода одвічна:
Вересу цвіт, падолист,
Небо курличе магічно,
Вірші пронизують лист…
Рівно лягають куплети,
Пише чарівне перо.
Осінь – коханка поета,
Й так споконвіку було.
(З’ясувати, що таке бабине літо).
3. Марина Заставська народилася 1970 року в с. Шилівка Зіньківського району. Закінчила Полтавський педагогічний інститут, працює вчителем німецької мови в рідному селі . Співавтор збірки «Вогонь сердець» та автор збірки «Земля, що обдаровує натхненням».
НЕЖДАНА ОСІНЬ
Неждана осінь прийшла так рано,
Мов просочилась крізь часу браму.
Мені здавалось, вона далеко:
Ще знемагає серпнева спека,
Веселки в небі ще кольорові,
Чекає серце тепла й любові,
Гарячим подихом літо гріє
І навіває барвисті мрії.
Та зацвіли вже в саду жоржини,
Від ягід сизі стоять ожини,
На трави впали холодні роси,
І павутиння вплелось у коси.
Уже зі смутком пташиний галас,
В душі болюча струна озвалась.
Гукаю в неба бездонну просинь:
- Чому так рано, неждана осінь?
4. Світлана Козаченко народилася 1967 року в селі Млини Гадяцького району на Полтавщині. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працює вчителем української мови та літератури в м. Зінькові. Є співавтором колективних збірок «Літературна Зіньківщина», «Поетичні барви освітян Полтавщини», «Вогонь сердець», автором збірок поезії та прози «Заблудився мох у стрісі» та «Заповідна зона». Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».
ГОСТЯ
Листок до листка – кольоровий альбом –
Прийшла, принесла – і сидить на дивані.
Муркиць на руках її ляже клубком,
А я запитаю:
- Ви хто, моя пані?
В косі павутина, на віях – дощі,
То сині, то сірі замріяні очі…
- Ви хто, моя пані? –
Сміється й мовчить.
А в кутиках – сльози, а вечір – до ночі.
За шафою сутінь, туман за вікном,
Опеньками пахнуть листки кольорові.
А каплі об ринву – як той метроном:
- Це осінь, це осінь… -
Мені чи котові?
Це ти, моя сестро, мій спокій і сум?
Це ти, моя тише у шурхоті зливи?
Повільна і лагідна течія дум… -
Далеко-далеко весна галаслива.
5. Тетяна Кльокта народилася 1964 року у селі Бірки Зіньківського району. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту. Є співавтором колективних збірок «Літературна Зіньківщина», «Поетичні барви освітян Полтавщини», “Вогонь сердець”, “,Калинове гроно”, “Вишнева повінь”, автором збірок поезій «Неповторність» та “За порогом тиші і гомону”. Лауреат загальнонаціонального конкурсу “Українська мова – мова єднання”. Член Полтавської спілки літераторів.
ОСІННІЙ ВАЛЬС
Пожовкло літо, пожовкло небо, пожовкли хати.
Сміється осінь, немов маленьке дівча кирпате.
В портфелі взявши руді каштани, сміються діти.
І що ж це буде, що над полями пожовкло літо?
Лебеді летять, лебеді ячать прощально.
В білих лебедят помахи крила печальні.
Теплим рукавом витерши чоло світу,
За моїм селом гіркне полином літо.
Листи прощальні, листи печальні летять від кленів.
Читайте, люди, привіт від літа, що вже не верне.
А осінь жовті щасливі очі ховає в квітах.
Пливе прощально понад полями пожовкле літо.
***
Вже на порозі осені дощі,
Нудні, аж заспані,з гірчинкою калини,
Терпкі, немов тернини у кущі,
Шорсткі, як листя соняха й ожини.
Замріяні, немов вчорашній клен,
Замислені, як яблуня під плодом,
І довгі, наче теплий літній день,
Але ж холодні, наче чай із льодом.
Вже на порозі осені дощі…
Чого іще від осені чекати?
Одягне сад у золоті плащі
Та й піде світом воду розливати…
6. Ліна Зубань народилася в с. Опішня, навчалася у Малобудищанській ЗОШ І-ІІІ ступенів. 2010 року Закінчила психолого-педагогічний факультет Полтавського державного педагогічного університету, працює в м. Полтаві. Колишня літстудійка, перможець багатох літературних конкурсів різного рівня, обласного етапу конкурсу-захисту МАН в сеції “Літературна творчість”2003 року. Друкувалася у різних періодичних виданнях. Не перестає займатися поетичною творчістю і зараз. Підтримує зв’язок з літературною студією через нашу стінгазету.
***
Повітрям вогким дихають смереки,
Скидає лист кленовий парфенон,
І сиві пні – старі трухляві глеки,
Лякають зранку заспаних ворон.
Туман грибами пахне і городом,
Намисто розгубила груша дика,
А десь в міських підземних переходах
Орфей шукає душу Еврідіки.
(дітям пропонується записати і вдома з’ясувати значення слів парфенон, Орфей, Еврідіка).
7. Марина Дядечко народилася 3 квітня 1991року в с. Малі Будища Зіньківського району. Закінчила Малобудищанську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Наша активна літстудійка. Навчається на природничому факультеті Полтавського державного національного педагогічного університету. Друкувалася в районній газеті, газетах “Долоньки”, “Журавлик”, журналі “Дієслово”, колективному збірнику дитячої поезії “Пером, що випало з лелечого крила…” Переможець багатьох районних та обласних літературних конкурсів.
ОСІННІ РАНКИ
Осіннім ранком стелеться туман.
Блищить роса на кучерявих травах.
І журавлі, курликаючи, вдаль
Зникають, як останній літа спалах.
Жоржини, айстри, вічні хризантеми
Збирають відлітаюче тепло,
Шепочуть сумно листям липи й клени:
“Ти, літечко, було чи не було?”
Холодні хмари линуть вдалині,
А жовтий лист заплутавсь в павутині.
Чи, літо, ти наснилося мені
Й намистом догораєш на калині.
ІІІ. Фізкультхвилинка. А тепер пропонуємо вам відпочити у супроводі мелодії Чайковського «Осіння пісня» з циклу «Пори року».
ІV.Мультимедійна презентація осінніх творів літстудійців у авторському виконанні.
Говорячи про поезію, ми, звичайно ж, не можемо не згадати творчість наших шкільних юних поетів, які теж займають призові місця в різних літературних конкурсах, друкуються в періодичних виданнях. Отже, до вашої уваги презентацію своїх осінніх поезій пропонують Іщенко Олена та Манько Інна.
Олена Іщенко, 9 клас.
ОСІНЬ
Тихенько дощик шумить,
Котик згорнувся в клубочок.
Вогник надії в мені
Щось тихесенько шепоче.
Листя жовтаве падає додолу.
Вітер його підіймає.
Осінь, людоньки, осінь
Уже до нас підступає.
СВІТАНОК
А ніч така тепла,
Як мамина любов.
Зорі посміхаються
Мені знов і знов.
Місяць шепоче мрійливі слова.
Я поринаю в хвилинку добра.
Видко: з-за обрію сонце встає.
Зорі ховаються в тишу.
Місяць замріяним птахом пливе
В свою заобрійну нішу.
Інна Манько, 8 клас.
ІДЕ ЗИМА
Жовте листя, кружляючи, пада
На сірий тротуар.
І біля золотистого саду
Уже листяний зорепад.
Уже іде до нас зима,
Сніжком засипає.
Дерева спатоньки вклада,
Зі святами вітає.
ОСІНЬ
Місяць вересень надворі
Нам послав високі зорі.
Ну а жовтень не відстав -
Листя все пофарбував.
Хоч надворі знову осінь,
Та чарує неба просинь,
І берези і тополі
Вже стоять на вітрі голі.
Осінь гарна, молода
Всі дерева спать вклада
І готує до зими
Сірих зайчиків малих.
А листопад листям сіє
І холодний вітер віє.
Біла сиплеться крупа -
Снігом першим присипа.
(Після кожного вірша поповнюємо гроно асоціацій).
V. Рефлексія. Підсумок уроку. Продовжити рядки:
Сьогодні на уроці ми познайомилися з ….
Найбільше мені запам’яталося….
Тепер я знаю таких поетів Зіньківщини:…
Я люблю осінь, тому що….
VІ. Домашнє завдання: міні-твір «Таємниці осені» або «Про що шепоче осіннє листя?»
У кінці уроку, коли залишається час, учні переписують асоціації в зошити, щоб використати у власних творчих роботах.
